В статье представлены результаты исследования, основанного на применении к анализу истории медицины XVII в. концепции структуры и динамики научного познания, разработанной В.С. Степиным. Научная революция в медицине XVIII в. носила локальнодисциплинарный характер и состояла в изменении картины исследуемой реальности. Ее механизмом послужило преодоление сложившегося в медицине 1690х гг. внутридисциплинарного кризиса, связанного с осознанием невозможности объяснить все процессы жизнедеятельности здорового и больного человеческого организма исключительно на основе картезианских представлений о «соударении» частиц, лишенных какихлибо специфических свойств.Выход из кризиса обеспечило дополнение картезианской (...) картины исследуемой реальности представлениями о существовании «внутренних деятельных сил», присущих организму человека. Применительно к природным телам вообще эти представления были введены в европейскую науку Нового времени Г. Лейбницем и И. Ньютоном. Внедрение в медицину идей динамизма связано главным образом с деятельностью А. Питкерна, Ф. Гоффмана, Э. Шталя, Дж. Бальиви, Г. Бургаве, а также А. Галлера, представившего экспериментальные доказательства существования сил, присущих только живым организмам.Во второй половине XVIII в. возникли и получили распространение новые медицинские учения (Т. Борде, П. Бартез, Х. Гуфеланд, Ф. Медикус, Дж. Броун, И. Блюменбах, А. Месмер), определявшие жизнедеятельность человеческого организма в его здоровом и больном состояниях как результат совокупного действия различных сил. Признание большинством врачебного сообщества идей динамизма привело к кардинальному пересмотру представлений о болезни, возникновению принципиально новых подходов к изучению, диагностике, лечению и профилактике заболеваний человека и ознаменовало окончательное утверждение в медицине новой, несводимой к механической картины исследуемой реальности. (shrink)

Развитие биологических исследований Нового времени находилось в тесной связи с общим прогрессом научного познания. Разработка механики жидких и твердых тел, широкое применение в физике экспериментальных и индуктивных методов послужили основой гносеологическому оптимизму: задача усматривалась в открытии посредством разума единых для всей природы законов и тем самым окончательном объяснении всего сущего. На изучении методов науки сконцентрировалось внимание крупнейших философов эпохи. Интеллектуальное завоевание физического мира осуществлялось весьма успешно, казалось, что цель близка. Предстояло распространить механические представления на область органической природы и социальной жизни.В (...) XVII–XVIII вв. шло интенсивное формирование «биологической реальности», включающей совокупность теоретических представлений, разработку специфических методов исследования, научного языка и накопление фактуального материала. В этот период произошло становление ряда биологических дисциплин: систематики и сравнительной анатомии, эмбриологии и физиологии растений и животных, антропологии и др. Серия важнейших открытий продемонстрировала возможности применения экспериментального метода в биологии. Однако сфера его использования оставалась ограниченной. В качестве основного приема изучения фигурировало сравнительное описание. Совершенствование классификации живых организмов способствовало пониманию единства органического мира. В этот период развития науки сформировались направления, отличные от механицизма по своим онтологическим и гносеологическим установкам. Их сторонники считали, что представление об организмах как машинах приводит к утрате специфики объекта биологических исследований. Дискуссии в биологии XVII–XVIII вв. обозначили проблему оснований науки о живой природе. (shrink)

У статті вивчається актова документація XVIII ‒ першої половини ХІХ ст., якою послуговувався парафіяльний клір для підтвердження законності шлюбів і допуску наречених до обряду вінчання. Наукова новизна дослідження полягає у спробі виокремити, систематизувати та проаналізувати дозвільні документи вказаного періоду, які регламентували підготовчий етап у проведенні таїнства шлюбу. Наведені церковні письмові джерела відповідно до назви, змістового наповнення та представленої умовної класифікації актової документації було увиразнено в осібні групи офіційно-службового напряму, процитовано найбільш значимі фрагменти, акцентовано увагу на формах написання, показано відмінності (...) в подачі інформації про головних дійових осіб вінчання. (shrink)

This paper is a report of the conference 'John Duns Scotus 1308–2008. Investigations into his Philosophy' 5-9 November 2008.

This paper is a report from the international MacIntyre conference 'Theory, Practice, and Tradition'.

This paper is a report from 'the international conference Trust in Reason', 16-18 October 2008.

The review is devoted to the analysis of a new book by Leonid Ushkalov in which the life and work of Hryhorii Skovoroda are presented in the genre of a philosophical and poetic portrait on the background of Ukraine and Europe of the XVIII century.

A relação entre o sublime e a arte, a princípio, soa natural e certa, mas ao longo do século XVIII algumas teorias afastaram essa categoria da produção artística. Foram décadas notadamente frutíferas nas questões sobre o sublime, período em que não só o sublime recebe seu título de categoria estética como destacadamente participa das questões epistemológicas da recém cunhada disciplina Estética. Nesse cenário, alguns pensadores se voltam exclusivamente para o sublime natural. Esse artigo procurará mostrar o caminho percorrido por (...) esse conceito a partir da recepção pelos ingleses, em 1689, do tratado sobre retórica do século I d.C. intitulado Peri Hypsos, traduzido por Boileu-Despréaux como Sobre o Sublime e atribuído ao crítico grego Cassius Longinus. Visitaremos as teorias de pensadores como Joseph Addison, Edmund Burke e Immanuel Kant, que apontam para o sublime exclusivamente como contemplação da natureza, e encerraremos essa jornada na reinserção do drama trágico na categoria sublime por Friedrich Schiller. Fecha-se, dessa forma, o que chamamos aqui de “ciclo do sublime natural”, que se inicia na leitura característica dos britânicos empiristas, encontra sua mais bem acabada teoria na terceira Crítica kantiana e se encerra no trabalho teórico e literário do poeta de Weimar. (shrink)

Este texto se propone responder a la pregunta acerca de la relación entre estética y filosofía de la historia a partir del examen de las teorías estéticas de Winckelmann (mediados del s. XVIII) frente a las reflexiones acerca de la historia de Burckhardt (finales del s. XIX), atravesadas ambas por el significado que adquiere en cada una de ellas el concepto de lo clásico. La idea es mostrar cómo una historia del arte como la de Winckelmann, cuyo criterio es (...) el arte griego como canon, trae necesariamente consigo una filosofía de la historia que la sustenta y la hace posible; a la vez que una reflexión sobre la historia como La de Burckhardt, que se presenta a sí misma como una respuesta a la tradición neoclásica y romántica que la precede, refleja tras de sí un pensamiento estético propio. (shrink)

L’idea di bonheur è una delle chiavi principali per penetrare l’intreccio e le prospettive etico-sociali tra XVII e XVIII secolo. Chiaramente distinta, dagli stessi teorici, in senso linguistico, semantico e concettuale, dalla nozione di felicità, l’idea di bonheur, che indica un orientamento particolare del problema del benessere umano in senso individuale e collettivo, percorre l’antropologia moderna quale luogo ove rimisurare il destino solitario dell’uomo e la sua possibilità mondana, per diventare il criterio della nuova organizzazione sociale, economica e politica (...) della civiltà dei lumi. Questo volume procede dunque a una ricognizione della parabola del bonheur individuando le caratteristiche, i tempi e le modalità con i quali si è configurata nell’arco di due secoli, e disegna poi il significato specifico che tale nozione ha assunto nei suoi principali interpreti, da Saint-Évremond a Fontenelle, da Voltaire a Diderot fino all’abate Galiani. (shrink)

Los orígenes de la APS y de la Política de SALUD PARA TODOS se remontan al siglo XVIII y al movimiento de Medicina Social de 1848. Del siglo XX se destacan las experiencias pioneras de los años 30-50s. Entre ellas, Chile, Saskachewa (Canadá), EUA, Suráfrica, con Henry Sigerist, Sidney Kark, Salvador Allende, Gustavo Molina, trabajos pioneros de la medicina y la epidemiologia social vinculados a los del antropólogo Benjamin Paul. Así como personajes menos reconocidos en APS especialmente el italiano (...) Franco Basaglia transformador de la atención psiquiátrica y sanitaria con los principios de libertad terapéutica. A éstas están articuladas numerosas y desconocidas experiencias en América Latina y Colombia con Héctor Abad Gómez, Santiago Rengifo y César Uribe Piedrahita por el proceso de “Renovación de APS” de la OPS. En Latinoamérica, las luchas por la salud estaban articuladas a la luchas por una sociedad justa, con personajes como Ernesto Guevara desde la medicina, Paulo Freire en pedagogía, teología y filosofía de la liberación, y el sociólogo colombiano Camilo Torres, que aportaron metodologías cualitativas en la investigación en salud, los que junto aportes de integración como el Desarrollo a Escala Humana, consideran a los servicios sanitarios como elementos principales en la vida de las personas, y aportan a la construcción transdisciplinar e intersectorial de la salud para nuestro hoy. (shrink)

In lieu of an abstract, here is a brief excerpt of the content:Reviewed by:The Columbia History of Western Philosophy ed. by Richard H. PopkinRichard E. AquilaRichard H. Popkin, editor. The Columbia History of Western Philosophy. New York: Columbia University Press, 1999. Pp. xxvi + 836. Cloth, $59.95.This volume aims to “… revise the general prevailing understanding of the history of philosophy among present-day academics.” It aims to do so by emphasizing the “full intellectual and social contexts” of the ideas in (...) question, with particular emphasis on developments in religion and science. Unsurprisingly, the theme of scepticism not only looms large in the sections devoted to the seventeenth- and eighteenth-century philosophers, but also, in the light of its more explicit and detailed connection to the context of religious controversy, its presentation is fuller than what might be expected under the “prevailing understanding.” (Both that theme, and also the influence of the Kaballah, are touched on twice in the general introduction. I take the occasion to note that the index, though extensive, is sometimes less useful than it might be, leaving to the reader’s own eventual discovery, for example, the often neglected connection of the latter with Spinoza.)Popkin also takes pain to lament the common attitude “that the history of philosophy is nothing but footnotes to Plato and Aristotle” (xviii). As if to underscore his point, the first chapter—going from the Pre-Socratics through early Christian philosophy—is not even presented as a chapter on “Ancient Philosophy”: what is in question is simply the “Origins of Western Philosophic Thinking.” In any case, although introduced by him, the chapter is apparently not edited by Popkin himself, who lays such claim only to the chapters on medieval Islamic and Jewish philosophy and the seventeenth and eighteenth centuries. (Popkin’s introduction effectively emphasizes the three-fold background of “Asian,” Biblical, and Egyptian influence, with the last of its four pages devoted to Bernal’s Black Athena. I confess to not having read Bernai previously. But Popkin’s reflections were effective; I immediately contacted Amazon.com.) Each of the other chapters is said to have an overall “editor or editors,” but their identity is not revealed. However, presuming that, except for the first, the editor is the author of the corresponding introduction, we might guess: Stephen Brown for medieval Christian, Brian Copenhaver for the Renaissance, Rudolf Makkreel for the nineteenth century, Avrum Stroll for twentieth-century analytic. There is no general introduction to the twentieth-century continental chapter.Each section of a chapter is followed by a bibliography, though with no overarching format: some are restricted to secondary sources, others not, and there is no clear pattern regarding inclusion of non-English materials. The Medieval Christian and Renaissance chapters conclude with general bibliographies by their (apparent) editors. In any case, the bibliographies should serve eminently well for the editor’s view of the volume as a [End Page 669] “launching pad” to further study. It is in fact a most effective launching pad. However, there are some possible eyebrow-raisers. For example, apart from anthologies, the only books listed on Spinoza are Popkin’s own on the history of scepticism, Strauss’s Spinoza’s Critique of Religion, andWolfson’s The Philosophy of Spinoza; the secondary references for the Kabbala denudata are about the same in number as those for Descartes and Spinoza together; those for Thomasius and Wolff outnumber those for Kant, and there is no reference, for example, to Heidegger among the latter (and for that matter virtually none in the indexes of the books cited for Kant).In addition to the main sections of each chapter, there are occasional mini-sections, sometimes less than a page, by Popkin and others. Besides facilitating continuity, they provide additional references. On at least one occasion (cf. his brief comment following Plato), they give Popkin the opportunity to suggest that there are also other ways to look at the philosopher in question. In fact Popkin takes pains to note that no effort has been made to “force the different authors into a common expository style or into a common point of view,” and that they often in fact differ with each other (xviii). This seems to me not always felicitous, e.g... (shrink)

Apesar do crescente interesse despertado pela figura de Christian Wolff nas últimas décadas, a compreensão de seu pensamento ainda enfrenta obstáculos e desafios. De um lado, na história da filosofia, não é raro encontrarmos um Wolff compreendido a partir de Kant. De outro, na história da psicologia, pode-se falar de uma estranha negligência do papel exercido por Wolff no desenvolvimento de uma ciência psicológica autônoma, especialmente na tradição alemã, que vai culminar na separação radical entre filosofia e psicologia a partir (...) do século XX. O objetivo deste artigo é situar historicamente o projeto wolffiano de uma ciência da alma, mostrando não só o seu sentido específico, mas também suas principais contribuições e algumas de suas consequências para o posterior desenvolvimento da psicologia alemã nos séculos XVIII e XIX. Finalmente, vamos indicar alguns desafios e possíveis caminhos para investigações futuras. (shrink)

Este texto enfoca as percepções de Hume sobre os eventos políticos e político-econômicos de seu tempo. Ancorado na análise de J. G. A. Pocock, o artigo explora os modos pelos quais o pensamento político humeano pode ter sido influenciado pelo assim chamado “republicanismo britânico do século XVIII”, dado o contexto de difuso mal-estar com uma intrusão sem precedentes do poder econômico sobre a política. A despeito das muitas contribuições que a história social e a história do pensamento político já (...) fizeram sobre esse tema e o respectivo período, a interpretação da perspectiva de Hume ainda deixa alguma perplexidade, à qual o artigo busca se endereçar. (shrink)

Contiene tres trabajos sobre Arturo Ardao: sobre la noción de sujeto (Yamandú Acosta); sobre la interpretación de Andrés Bello (Arturo A. Roig); y sobre su libro Filosofía de lengua española (ver HLAS 36:5047). Mencionamos algunas de las otras contribuciones: el tema de la historia de la filosofía latinoamericana (Horacio Cerutti Guldberg); el batllismo (Manuel A. Claps); el tema de Calibán (Roberto Fernández Retamar); el pensamiento de Pedro Figari (Juan Fló); la universidad latinoamericana en el siglo XVIII (Gregorio Weinberg); el (...) pensamiento socialista en el Uruguay (Carlos Zubillaga). Es de lamentar que no se agregara al volumen una bibliografía de Ardao"--Handbook of Latin American Studies, v. 58. (shrink)

A cien años de la publicación de A Treatise on Probability, de J. M. Keynes, este artículo indaga sobre su relevancia en la historia del concepto de “probabilidad”. Tras repasar el surgimiento y evolución del concepto moderno de “probabilidad” hasta principios del siglo XX, se identifica un punto nodal en la publicación del Ars Conjectandi de J. Bernoulli a principios de siglo XVIII, en donde se propuso de forma original tratar el campo completo de las conjeturas probables mediante el (...) herramental matemático de la doctrina de las posibilidades. El artículo busca comprender el Treatise keynesiano como una reacción a dicho proyecto encarnado en el siglo XVIII por la escuela clásica laplaciana y en el XIX por la escuela frecuentista. Tras presentar los principales argumentos de Keynes en contra de la concepción de la probabilidad como una entidad necesariamente medible y, por ende, tratable mediante el herramental matemático de la doctrina de las posibilidades, se extraen reflexiones sobre la relevancia y actualidad del Treatise. (shrink)

Eilers Miriam, Gru¨ber Katrin, and Rehmann-Sutter Christoph’s latest edited volume, The Human Enhancement Debate and Disability: New Bodies for a Better Life, may at first seem to be just another book about human enhancement, on which there is a significant detailed literature. But, in fact, this book provides a novel16 perspective to the human enhancement debate by observing it through the disability lens, even as it gathers contributions from various experts from diverse fields. This interdisciplinary approach shows how disability and (...) human enhancement are tightly correlated in the debate on the latter. (shrink)